Склад кафедри

Народилася 17 липня 1983 року у с. Рачин, Дубенського району, Рівненської області. У 2000 році закінчила Дубенську загальноосвітню школу I-III ступенів із срібною медаллю.

2000-2005 рр. – навчання на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

У 2004 році закінчила з факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка отримала освіту за спеціальністю «Журналістика» та здобула кваліфікацію бакалавра журналістики.

У 2005 році закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка отримала освіту за спеціальністю «Журналістика» та здобула кваліфікацію спеціаліста журналістики.

З 2005 року – асистент кафедри реклами і мови ЗМІ Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука, з

У 2006р. переведена на посаду викладача кафедри редагування і видавничої справи.

У 2009 переведена на посаду старшого викладача кафедри редагування і видавничої справи.

19 травня 2009 року захистила кандидатську дисертацію на тему «ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА ВИДОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОНТЕНТНОЇ КОНВЕРГЕНЦІЇСУЧАСНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ» за спеціальністю 27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій в спеціалізованій вченій раді Київського національного університету імені Тараса  (науковий керівник – доктор філологічних наук, професор Фінклер Юрій Едуардович).

З вересня 2009 року переведена на посаду доцента кафедри. Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука.

Забезпечую викладання дисциплін кафедри соціальних комунікацій: «Теорія МК», «Комунікаційні технології», «Теорія МІ», «Теорія та історія соціальних комунікацій», «Прикладні соціально комунікаційні технології».

Щорічно є науковим керівником кваліфікаційних робіт бакалаврського та магістерського рівнів вищої освіти.

Керівник студентського наукового товариства факультету журналістики.

Брала участь у міжнародних та всеукраїнських конференціях,  у 2019 році опубліковано монографію «Функціональні та видові характеристики контентної конвергенції в сучасних ЗМІ. Такох вийшла з друку стаття у співавторстві, у журналі, що належить до науково метричної бази Scopus: The legal aspects of the activities of journalists and media professionals related to human rights protection. / Borovyk Andrii, Mitchuk Olha, Demianchuk Vitalii, Zoliak Viktoriia, Paziuk Roman

// Journal of Legal, Ethical and Regulatory Issues. Vol: 23, Issue 2, 2020. 1544-0044-23-2-470 (Scopus)

 Є учасником проекту “Journalism Education for Democracy in Ukraine: Developing Standards, Integrity and Professionalism (Журналістська освіта задля демократії в Україні: розробка стандартів, доброчесність та професіоналізм)” (DESTIN) за №598964-EPP-1-2018-1-UK-EPPKA2-CBHE-JP», який реалізується ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» за програмою ERASMUS+ KA2 згідно грантової угоди за №2018-3308  / 001-001 з Європейським Союзом, координаторами  якого є університет м. Бат  (Велика Британія)

Член журі ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Національного центру “Мала академія наук України”

Володію українською, російською, англійською мовами. Certificate Of Attainment in Modern Languages (level B2), Candidate №: 000760072 from 05.11.2019

Стаж науково-педагогічної роботи у закладах вищої освіти становить 15 років. Загальний педагогічний стаж – 15 років.

Галич Валентина Миколаївна народилася 8 листопада 1953 року в с. Олександрівка Мар’їнського району Донецької області в сім’ї службовців. З 1960 по1970 рік навчалася в Олександрівській середній школі.

З 1970 до 1975 рік навчалася в Донецькому державному університеті на філологічному факультеті, де поряд з основним навчанням відвідувала вечірній факультет громадських професій за спеціальністю «Журналістика». Захистивши дипломну роботу «Проблеми перекладу дієприкметників з російської мови на українську» на «відмінно», одержала кваліфікацію філолога, викладача української мови та літератури й пропозицію залишитися на кафедрі української мови. Проте через сімейні обставини пішла працювати до середньої школи №4 м. Докучаєвська Волноваського району Донецької області. Учительську діяльність (1975 – 1978 рр.) поєднувала з громадською, спрямованою на пропаганду духовних цінностей культури українського  народу, отримала перше місце в обласному конкурсі лекцій товариства «Знання», вела гурток «Юний кореспондент», випускники якого активно публікувалися в дитячій пресі.

У 1978 – 1980 рр. працювала методистом у правлінні Рівненської обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури.

Понад 19 років була викладачем у Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д. З. Мануїльського на кафедрі української мови, де пройшла школу професійного та наукового зростання від асистента до доцента. В. М. Галич листувалася з видатним українським письменником, громадським і політичним діячем Олесем Гончаром, який підтримував її наукові інтереси, відзначав літературні здібності, заохочував до творчості. У 1993 році захистила кандидатську дисертацію «Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, стилістика» із спеціальності «українська мова». Організовувала студентів до вивчення мови преси. На початку 90-х рр. зробила перші спроби діяльності у сфері тележурналістики: разом з чоловіком Олександром Галичем на рівненському телебаченні вела його авторську програму «Мнемозіна», брала участь у передачі «Зблизька», яку вів Заслужений журналіст України Микола Кривий.

З 1999 року працювала на посадах доцента та завідувача кафедри філологічних дисциплін Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. З 2001 по 2004 рік навчалася в докторантурі Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка на кафедрі теорії та історії масової комунікації, брала участь у програмі Українського радіо «Дзвони «Просвіти», розшукала та систематизувала понад 1000 публіцистичних текстів Олеся Гончара.

Захистивши в 2005 році докторську дисертацію «Публіцистична творчість Олеся Гончара: історія, поетика, прагматика» (науковий консультант В. В. Різун), здобула науковий ступінь доктора філологічних наук за спеціальністю «Журналістика». Багато зусиль доклала в реалізацію ідей розвитку непедагогічних спеціальностей в ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», ствердження його як класичного. З відкриттям у цьому навчальному закладі в березні 2005 року кафедри журналістики і видавничої справи працює на посаді професора й завідувача цієї кафедри. У 2006 році одержала вчене звання професора. Під її керівництвом ліцензовані спеціальності: «Видавнича справа і редагування» освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»; «Журналістика», «Видавнича справа і редагування», «Реклама і зв’язки з громадськістю» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» і «спеціаліст»; «Журналістика», «Медіакомунікації», «Реклама» освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр»; а також ліцензовані аспірантура зі спеціальностей «Теорія та історія журналістики», «Теорія та історія видавничої справи та редагування» та докторантура зі спеціальності «Теорія та історія журналістики» З її ініціативи в ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» щороку проводився медіафестиваль «Ми − твій світанок, Україно!», організовувалися виставки творчих робіт з фотожурналістики «Життя в об’єктиві», створений риторичний клуб «Медіатор».

В. М. Галич – організатор та головний редактор навчальних видань – газети «Контакт», що посіла друге й перше місця у Всеукраїнському конкурсі студентської та молодіжної преси «Акцент»(м. Запоріжжя, 2012, 2013 р.р.) та літературно-публіцистичного альманаху «Соняшник» (2006-2013 рр.), Лауреата Міжнародної україно-німецької премії ім. Олеся Гончара (2013 р.). Чотири її учні теж стали Лауреатами Міжнародної україно-німецької премії ім. Олеся Гончара в номінації «Літературна творчість» та «Наукове дослідження».

Доробок практичної журналістики в цей період – публікації статей в періодичних виданнях «Літературна газета» та «Луганський край», інтерв’ю для Луганського обласного телебачення. Її публіцистична стаття «Мова. Місток між двома Українами – вчорашньою і пройдешньою» («Молодогвардієць», 2002, 23 січ.) визнана Товариством «Просвіта» кращою публікацією 2002 року.

З 2011 року – член Національної Спілки журналістів України.

У 2016 – 2017 рр. – професор кафедри журналістики Національного університету «Львівська політехніка».

У 2017 − 2021 рр. працювала в НУВГП, де виступила ініціатором та організатором ліцензування спеціальності «Журналістика» (бакалавр). З вересня 2017 р. – професор кафедри державного управління, документознавства та інформаційної діяльності, з 2020 – професор кафедри журналістики та українознавства.

З вересня 2021 року – розпочала трудову діяльність у Приватному вищому навчальному закладі «Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. академіка Степана Дем’янчука».

НАУКОВІ СТУПЕНІ І ЗВАННЯ

·        кандидат філологічних наук – 1993 р.

·        доцент кафедри української мови – 1995 р.

·        доктор філологічних наук за спеціальністю «Журналістика» – 2005 р.

·        професор кафедри журналістики і видавничої справи – 2006 р.

ВІДЗНАКИ ТА НАГОРОДИ

·        Почесна грамота Міністерства освіти України (1999)

·        Відмінник освіти України (2000)

·        Лауреат літературної премії імені Олеся Гончара (2009)

·        Знак «За наукові досягнення» (2010)

·        Почесна грамота Національної академії педагогічних наук

·        України (2013)

·        «Золота медаль української журналістики» (2013)

КОЛО НАУКОВИХ ІНТЕРЕСІВ

До кола наукових інтересів В. М. Галич уходять дослідження в галузі теорії журналістики, зокрема письменницької публіцистики, теорії соціальних комунікацій, теорії видавничої справи і редагування, (авторського редагування) та ономастики. Має стаж – 41 рік роботи у вищому навчальному закладі. Керівник науково-дослідних робіт учнів (МАН), студентів та магістрантів. Її успіхи в цьому напрямі діяльності відзначені Почесною грамотою Міністерства освіти України. З 2005 р.– керує аспірантами. Під керівництвом В. М. Галич захищено 10 кандидатських дисертацій (1 – з філології зі спеціальності «Українська мова», 9 – із соціальних комунікацій за спеціальністю «Теорія та історія журналістики» і «Теорія та історія видавничої справи і редагування»), проведено чотири Всеукраїнські та Міжнародні конференції: «Регіональні ЗМІ: сучасний стан та перспективи розвитку» (2008, 2010, 2012) і «Публіцистика в просторі соціальних комунікацій: проблеми теорії та історії» (2013). За ініціативи та наукового редагування В. М. Галич підготовлені збірник «Медіапростір Луганщини в науковому вимірі» (2009), довідник „Журналістика (періодика) і видавничої справи Луганщини: минуле і сучасне (2012), збірник наукових праць «Соціальні комунікації: теорія, історія, регіональний дискурс» (2015), 6 монографій її учнів та ін. Була членом 3-х Спеціалізованих рад із захисту кандидатських та докторських дисертацій за науковими напрямами «Соціальні комунікації» у Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя) та «Філологія» ( «українська література і теорія літератури» та «українська мова» ) у ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка». Член науково-методичної комісії із журналістики Міністерства освіти і науки України (2007−2015 рр). Член редакційних колегій видань: «Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Філологічні науки», «Бахмутський шлях» (м. Луганськ) та фахових наукових журналів: «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціальні комунікації»; «Медіакомунікації» (м. Тернопіль), «Теле- та радіожурналістика» (м. Львів), «Держава і регіони. Серія «Соціальні комунікації» (м. Запоріжжя) (2005 – 2014); «Соціальні комунікації: теорія і практика», «Наукові записки Інституту журналістики» (м. Київ), «Український інформаційний простір» (м. Київ) (до 2020 р.), Член НТШ.

Керівник держбюджетної наукової теми «Дослідження в галузі соціальної комунікації: історія, теорія, регіональний дискурс» (державний реєстраційний номер – 01080008990), у межах якої протягом 2013 − 2015 рр. розроблялися теми «Історія журналістики та видавничої справи Луганщини» (державний реєстраційний номер – 0112U007622) та «Авторське редагування в соціальному часі і простор» (державний реєстраційний номер - 0112U007621), опубліковано 9 монографій, 2 наукові збірники та 120 статей у фахових виданнях.

Автор 238 теоретичних і методичних праць (у тому числі 9 монографії, 6 науково-методичних посібників, більше 150 статей з проблем теорії та історії журналістики, видавничої справи та соціальних комунікацій). Упорядник та автор коментарів 9 тому «Публіцистика» у 2-х книгах 12-томного зібрання творів Олеся Гончара.

Друкувалася в таких журналах: «Київ», «Вітчизна», «Січеслав», «Освіта Донбасу», «Українське журналістикознавство», «Світ соціальних комунікацій», «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціальні комунікації»”, «Наукові записки Інституту журналістики», «Українське журналістикознавство», «Український інформаційний простір», «Вісник Донецького інституту соціальної освіти. Серія: «Філологія. Журналістика»” «Соціальні комунікації: теорія і практика», «Український інформаційний простір» та ін.

ДИСЕРТАЦІЇ, ЗАХИЩЕНІ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ

В. М. ГАЛИЧ

1.  1.Фєдотова Н. М. Сучасні прізвиська Луганщини: когнітивна прагматика творення тексту оніма (2008 р.).

2.  Ульянова К. М. Преса Луганщини 1917 – 1938 рр.: становлення та основні тенденції розвитку (2009 р.).

3.  Біловол Ю. Є. Мотиви державотворення в письменницькій публіцистиці кін. ХХ – поч. ХХІ ст.: еволюція, поетика, прагматика (2010 р.).

4.  Куцевська О. С. Саморедагування Олесем Гончаром публіцистичного твору: модифікація, прагматика, інтерпретація (2009 р.).

5.  Корчагіна О. В. Преса Ворошиловградської області 1938 – 1956 рр.: історико-типологічні та структурно-функціональні аспекти (2010 р.).

6.  Антонова О. В. Національно-світоглядна публіцистика Миколи Жулинського як інтеграція жанрово-тематичних домінант (2011 р.).

7.  Носко А. М. Соціокультурна модель авторського редагування письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст.: епістолярна парадигма (2013 р.).

8.  Дроздова А. В. Авторське редагування художнього твору в параметрах соціального простору і соціального часу: творча лабораторія Олеся Гончара (2013 р.).

9.  Хаджі Мухаммад ХідерМавлуд. Преса України та Іракського Курдистану в перехідний період становлення демократії (2013 р.).

10  Соломін Є.О. Луганське інформаційне телемовлення: регіональна парадигма (2014).

ОПОНОВАНІ ДИСЕРТАЦІЇ

Докторські

1.  Шестакова Елеонора Георгіївна. Теоретичні аспекти співвідношення текстів художньої літератури та масової комунікації (2006);

2.  Василенко Микита Кімович. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі (2007).

Кандидатські

1.  Кравченко Галина Валеріївна. Динаміка українського іменника м. Донецька з 1890 по 1990 роки (2000).

2.  Мороз Оксана Анатоліївна. Фразеологічні одиниці з компонентом «власне ім’я» в сучасній українській мові: структурно-семантичний аспект (2002).

3.  Дмитрів Лідія Йосифівна. Фаховий часопис для видавців:основні засади функціонування в контексті розвитку сучасної видавничої справи (світовий та український досвід) (2009).

4.  Дяченко Марія Дмитрівна. Преса Запорізького регіону друг. пол. ХХ ст. - поч. ХХІ ст.: типологія, характеристика, жанрові домінанти (2010).

5.  Драчова Олександра Павлівна. Семіотика кіно в сучасній українській екранній публіцистиці (2013).

6.  Вялкова Ірина Олександрівна. Преса Донецької області періоду незалежності України (1991-2012) рр): проблематика Типологія (2018).

МОНОГРАФІЇ

1.  Галич В. М. Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, стилістика : монографія. Луганськ : Знання, 2002. 212 с.

2.  Галич В. М. Олесь Гончар − журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності : монографія. К. : Наук. думка. 2004. 816 с.

3.  Галич В. М. Щоденник Олеся Гончара як джерело вивчення соціальних комунікацій // Соціальні комунікації: результати досліджень – 2012 : колективна монографія: у 2-х т. / [за наук. ред. О. М. Холода]. Т. 2 : Галузеві дослідження соціальних комунікацій. К.: КиМУ, 2013. С. 128 – 149.

4.  Галич В. М., Галич А. О., Галич О. А. Щоденники Олеся Гончара в парадигмі соціальних комунікацій і літературознавства : монографія. Луганськ : СПД Рєзніков В. 2013. С. 10 – 42.

5.  Галич В. М. Щоб слово жило…: монографія. Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. 444 с.

6.  Галич В. М., Куцевська О. С. Дискурс авторського редагування публіцистичного твору : монографія. Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. 272 с.

7.  Галич В. М. Семіотика інтертекстуальності публіцистичного тексту: соціально-комунікативна рецепція : монографія. Рівне : ДЗ «Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка», 2015. 120 с.

8.  Галич В. М. Жанрова система публіцистики Олеся Гончара в координатах доби : монографія. Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехнікаˮ, 2017. 276 с.

9.  Гончар Олесь. Твори у 12 т. Т. 9 : Публіцистика у двох книгах. Кн. 2 / упорядкування, післямова (С. 450 – 471) Галич В. М., коментарі (С. 471 − 526) Галич В. М., Галич О. А.  К.: НПП Вид-во «Наукова думка»; НАН України. 2015. 528 с.

НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ

1.  Галич В. М. Методичні рекомендації до вивчення практикуму з української мови : методичний посібник. Рівне : РДПІ, 1983. 20 с.

2.  Галич В. М. Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, стилістика : матеріали до спецсемінару. Рівне : РДПІ, 1994. 24 с.

3.  Галич В. М. Антропонімійний світ Олеся Гончара. Книга для вчителя : методичний посібник. – Рівне : РДПІ, 1994. 44 с.

4.  Галич В. М., Глуховцева К. Д., Ніколаєнко І. О. 300 диктантів абітурієнту : методичний посібник. Луганськ : ЛДПУ. 2000. 306 с.

5.  Галич В. М. Поетика публіцистичного тексту (на матеріалі творчості Олеся Гончара) : навчальний посібник. К. : Шлях. 2006. 200 с.

6.  Галич В. М., Кизилова В. В. Основи культури мови : методичний посібник. Луганськ : Знання 2001. 83 с.

ВИБРАНІ СТАТТІ

1.     Галич В. Н. Колонка на страницах украинской периодики: традиции иноваторство // Журналистика и медиаобразование – 2010 : сб. тр. IV Междунар. научн.-практ. конф. (Белгород, 22 – 24 сент. 2010 г.) / под ред. проф. А. П. Короченского, проф. М. Ю.  Казак. Белгород : Изд-во «БелГУ», 2010. С. 389 – 395.

2.     Галич В. М. Логотипи районних газет Луганщини як предмет зображальної журналістики // Регіональні ЗМІ України: історія, стан, перспективи розвитку : матеріали І Міжнародної наукової конференції, 18 – 19 березня 2010 р., м. Луганськ : у трьох томах. Том І. С. 58 – 61.

3.     Галич В. М., Максакова О. М. Театральна критика на сторінках Луганських періодичних видань // Регіональні ЗМІ України: історія, стан, перспективи розвитку : матеріали І Міжнародної наукової конференції, 18 –19 березня 2010 р., м. Луганськ : у трьох томах. Том І. С. 61 – 71.

4.     Галич В. М. Есе-мініатюри Володимира Селіванова як зразок публіцистики початку ХХІстоліття // Світ соціальних комунікацій : наук. журн. / гол. ред. О. М. Холод.  К. : КиМУ, ДонНУ. 2011. Т.1. С. 112 – 115.

5.     Галич В. М. Відгуки Олеся Гончара про газетну періодику як поштовх до написання публіцистичних творів // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Соціальні комунікації. 2012. Вип. 4. С. 165 – 172.

6.     Галич В. М. Відгуки про ЗМІ в щоденниках Олеся Гончара як предмет теорії соціальних комунікацій // Держава та регіони. Серія : Соціальні комунікації. 2012. №3. С. 4 – 9.

7.     Галич В. М. Дидактичний і виховний потенціал рецепцій ЗМІ в щоденникахОлеся Гончара // Education and pedagogical sciences: освіта та педагогічні науки. 2012. № 1. С. 28 – 34.

8.     Галич В. М. Журналістика та видавнича справа Луганщини в дослідженнях науковців ЛНУ ім. ТарасаШевченка // Регіональні ЗМІ: історія, сучасний стан та перспективи розвитку : матеріали ІІ Міжнар. наук. конф.: у 3 т. Т. І. Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ ім. Тараса Шевченка», 2012. С. 16 – 23.

9.      Галич В. М., Сухорукова Є. Є. Луганське регіональне інформагенство «Схіd.info»: історія сучасність, перспективи // Регіональні ЗМІ: історія, сучасний стан та перспективи розвитку : матеріали ІІ Міжнар. наук. конф.: у 3 т. – Т. ІІ.– Луганськ : Видво ДЗ «ЛНУ ім. ТарасаШевченка», 2012. – С. 34 – 40.

10.                       Галич В. М. Представники «великих» і «малих» літератур у мемуарній і публіцистичній творчості Олеся Гончара // Погляды на спецыфічнасць «малых» літератур: беларуская і украінская літературы / уклад Гун-Брыт Колер, Павел Навуменка. Мінськ : Пуркус плюс, 2012. С. 333 – 349.

11.                       Галич В. М. Радіопубліцистика Олеся Гончара // Теле- та радіожурналістика : зб. наук. праць. Львів : Львівський національний ун-т імені Івана Франка.2012. Вип. 11. С. 189 – 197.

12.                       Галич В. М. Відгуки Олеся Гончара про газетну періодику як поштовх до написання публіцистичних творів // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Соціальні комунікації. 2012. Випуск 4 (1027). С. 165 – 171.

13.                        Галич В. М. Українські ЗМІ в щоденниках Олеся Гончара крізь призму теорії поля П’єра Бурдьє // ЖурналистикаХХI века : опыт прошлого и вызовы будущего : сб. науч. трудов Международной научно-практической конференции (26 – 27 сентября 2013 года). – Тирасполь : Приднестровский государственный университет имени Тараса Шевченко, 2013. С. 18 – 28.

14.                        Галич В. М. Франкознавчі студії Гончара-публіциста // Медіапростір : зб. статей : матеріали Міжнародної наукової конференції «публіцистична комунікація: теорія, історія сьогодення», 24 –26 жовтня, 2013 року. Тернопіль: Тернограф, 2013.Ч.1. С. 3 – 10.

15.                       Галич В. М. Відгуки Олеся Гончара про газетну періодику як поштовх до написання публіцистичних творів // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Соціальні комунікації. 2012. Випуск 4 (1027). С. 165 – 171.

16.                       Галич В. М. Концепт “небо” в мемуаристиці Олеся Гончара: соціально-комунікативна рецепція // Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник / за ред. В. В. Різуна; КНУ імені Тараса Шевченка. К. 2013. Т 52. С. 186−191.

17.                       Галич В. М. Антропоніми у творчій лабораторії Гончара-саморедактора // Таїна художнього тексту : зб. наук. пр. / Ред. кол.: Н. І. Заверталюк (наук. ред.) та ін. Дніпропетровськ: Пороги. 2013. Вип.16. С. 210 – 221.

18.                       Галич В. М. Пейзажна деталь у публіцистиці Олеся Гончара як феномен соціальної комунікації // Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник / за ред. В. В. Різуна; КНУ імені Тараса Шевченка. К. 2014. Т 54. С. 47−55.

19.                       Галич В. М. Публіцистика Віталія Бендера: жанрово-стильові домінанти // Соціальні комунікації: теорія, історія, регіональний дискурс: науковий збірник / Редкол.: В. М. Галич (гол. ред.), К. М Ульянова (заст. гол. ред), Ю. Є. Соловйова та ін. Передм. К. М. Ульянової. Рівне: О. Зень. 2015. С. 23-46.

20.                       Галич В. Н. Эстетическая рефлексия романа-интервью «Тайна» Юрия Андруховича: зона жанровой интеграции сжурналистикой // Научные ведомости Белгородского государственного университета: Гуманитарные науки. Филология. Журналистика. Педагогика. Психология. 2016. №14(235). Вып. 30. С.67-71.

21.                       Галич В. Н. Публицистика писателя-эмигранта Виталия Бендера: нравственные уроки истории. Журналістыка-2016: стан, праблемы і перспектывы : матэрыялы 18-й Міжнар. навук.-практ. канф., прысвечанай 95-годдзю БДУ, 10–11 ліст. 2016 г., Мінск / рэдкал. : С. В. Дубовік (адк. рэд.) [і інш.]. Вып. 18.  Мінск : БДУ, 2016. С. 381−385.

22.                       Галич В. М. Літературна критика Віталія Бендера в просторі національно-світоглядної публіцистики // Українське журналістикознавство: наук. журнал / голова редкол., голов. ред. В. В. Різун. Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Київ, 2016. Вип.17. С. 25-37.

23.                       Галич В. М. Мистецька критика письменника-емігранта Віталія Бендера в координатах доби // Соціальні комунікації: теорія і практика : наук. журн. [наук. і літ. ред. Г.Я. Холод; наук. ред. О. М. Холод]. Т. 5. К., 2017. С. 46-58.

24.                       Галич В. М. Стилистика ассоционимов в публицистике Олеся Гончара. Стылістыка : мова, маўленне і текст : зборнік навуковых прац : да 95-годдзя заслуж. работніка адукацыі Рэспублікі Беларусь, д-ра філал. навук, праф. Міхася Яўгенавіча Цікоцкага ; пад агул. рэд. В. І. Іўчанкава. Мінск : Адукацыя і выхаванне, 2017. – С. 245- 254.

25.                       Галич В. М. Семіотична хора впубліцистиці як теоретична проблема // Художні феномени в історії світової літератури: перехід мови в письменництво («Постколоніальні стратегії»): тези доповідей ІV Міжнародної наукової конференції. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2018. С.40-41.

26.                       Галич В. М. Олесь Гончар і крайові ЗМІ. Український інформаційний простір.2020. №1 (5). С. 142–163.

27.                       Галич В. М. Співпраця Сергія Єфремова із західноукраїнською пресою: мемуарна рецепція. Вісник Львівського університету. Серія журналістика. Випуск 49. С. 3–19.

Народився 11 грудня 1977 року в місті Ізяслав Хмельницької області.

1995 – закінчив Рівненську гуманітарну гімназію з поглибленим вивченням іноземних мов.

1995-1997 – служба в Збройних Силах України.

2004 рік – з відзнакою закінчив Рівненський державний гуманітарний університет. Факультет української філології за спеціальністю «Вчитель української мови та літератури, англійської мови, зарубіжної літератури».

2004 – 2007 – репортер, диктор служби новин ТРК «10 канал» м. Рівне.

2004 – 2007  - диктор новин на радіо «Довіра-Ніко ФМ» м. Рівне. За сумісництвом.

2007 - 2010 – програмний директор Рівненської філії « НБМ». ТРК «5 канал».

2008 – 2014 – власний кореспондент в Рівненській області інтернет видання «Західна інформаційна корпорація». За сумісництвом.

2008-2015  - створення та розробка програмної концепції першого у Рівному кабельного телеканалу «Сфера-ТВ». Робота на посаді заступника директора. В подальшому, саме праця над розробкою міжконфесійної програмної концепції телеканалу лягла в основу написання кандидатською дисертації.

2009-2014 -  за сумісництвом робота на кафедрі теорії і методики журналістської творчості  факультету журналістики Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука (м.Рівне). Викладач навчальних дисциплін «Телевиробництво», «Радіовиробництво». Керівник студентських навчально-виробничих практик на ТРК «Сфера -ТВ».

2014–2019 - ведучий авторської інформаційно-аналітичної програми «Власна думка» на телеканалі «Сфера-ТВ».

2015 –  в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка захист кандидатської дисертації на тему «Релігійний контент християнського спрямування в сучасному українському телепросторі» та здобуття наукового ступеня кандидата наук з соціальних комунікацій. Експерт в галузі релігійних телемедіа.   

2016 – доцент кафедри теорії і методики журналістської творчості факультету журналістики МЕГУ (м. Рівне). Керівник студентськими теле та радіолабораторіями в МЕГУ. Консультант та науковий керівник студентських дипломних робіт з теле та радіо виробництва.

2017 – 2019 – керівник телевізійного проєкту журналістських розслідувань «Гаряча лінія народного контролю» на « 5 каналі» у місті Рівне.

2017 – автор сценарію та режисер англомовного документального фільму про діяльність міжнародної християнської місії «OM» в зоні ООС.

2018 – автор сценарію та режисер документального фільму «Лукаве Людобуйство». Про події на Волині у 1943 році. Фільм знімався за підтримки Інституту Національної пам’яті, Інституту історії України.

2019 – автор сценарію та режисер документального фільму про відомого волинезнавця, дослідника малої історії Волині Йосипа Пацулу «Вибраний із тисячки». Фільм знімався за підтримки Рівненської обласної та міської рад, української діаспори в Огайо (США).

2019 – автор сценарію та режисер презентаційного фільму про юнацький військово - патріотичний вишкіл в Україні. «Чорна сотня».

2019 – розробник програмної концепції, засновник та директор Всеукраїнської мережі «Радіо УНА. Перша українська націоналістична хвиля». (м. Радехів 99,1 ФМ, м. Старий Самбір 89,8 ФМ, М.Бердичів 97,5 ФМ,  М.Гірник 100,0 ФМ).
Проживає та працює в місті Рівне.

 Нагороди, відзнаки та сертифікати

16 листопада 2009 №787 – почесна грамота за сумлінну творчу працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток інформаційної сфери на Рівненщині, всебічне висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування та з нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку від Рівненської обласної ради.

4 червня 2010 – грамота за пропаганду фізичної культури і спорту, здорового способу життя, популяризацію олімпійського руху на Рівненщині та з нагоди Дня журналіста від Національного олімпійського комітету України Рівненського обласного відділення.

3 червня 2010 – грамота за високий професійний рівень, сумлінну працю та з нагоди Дня журналіста від Національної спілки журналістів України.

1 червня 2010 – почесна грамота за професіоналізм і об’єктивність, активну участь у висвітленні роботи Рівненської міської ради та її виконавчого комітету і з нагоди Дня журналіста від Рівненської міської ради та виконавчого комітету.

3 червня 2011 - грамота за об'єктивне висвітленя діяльності органів внутрішніх справ від УМВС України в Рівненській області.

червень 2012 - грамота за високий професіоналізм та з нагоди професійного свята Дня журналіста від Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

6 червня 2012 - грамота за особистий внесок у справу інформування суспільства про діяльність підрозділів Управління Держтехногенбезпеки у Рівненській області, навчання населення основам безпеки життєдіяльності та діям в умовах надзвичайних ситуацій, а також з нагоди Дня журналіста від Управління Держтехногенбезпеки у Рівненській області.

5 червня 2012 - грамота за особистий внесок у формування позитивної громадської думки, підвищення престижу військової служби, зміцнення довіри суспільства до Збройних Сил України та з нагоди Дня журналіста від командира військової частини А0796.

Жовтень 2013 - подяка ПП телекомпанії "Сфера-ТВ" в особі виконавчого директора Смуся Андрія Григоровича за підтримку та допомогу в розвитку Міжнародного економіко-гуманітарного університету та з нагоди 20-річчя заснування від ректора Дем'янчука А.С.    

5 червня 2013 - почесна грамота за вагомі здобутки в розвитку інформаційного простору регіону та з нагоди Дня журналіста від голови Рівненської обласної організації НСЖУ Дмитра Тарасюка. 

6 червня 2014 - грамота за особистий внесок у формування національної свідомості громадян, зміцнення обороноздатності держави, підвищення бойового духу особового складу ЗСУ та готовності до самопожертви заради майбутнього своєї країни від командувача військ ОК "Північ", генерал-лейтенанта І.І. Колесника.

2014 – рішенням Національної спілки журналістів України визнаний переможцем конкурсу серед електронних ЗМІ у номінації «Тележурналіст року 2014».

2019 – Сертифікат Всеукраїнського рейтингу медійників, блогерів і трендмейкерів, згідно з яким його власник входить до рейтингу ТОП-100 найкращих медійників, блогерів і трендмейкерів України. Конкурс ініційований Інститутом Податкових реформ.

2019 – 2020 – Сертифікати учасника проекту “Journalism Education for Democracy in Ukraine: Developing Standards, Integrity and Professionalism (Журналістська освіта задля демократії в Україні: розробка стандартів, доброчесність та професіоналізм)” (DESTIN) за №598964-EPP-1-2018-1-UK-EPPKA2-CBHE-JP», який реалізується ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» за програмою ERASMUS+ KA2 згідно грантової угоди за №2018-3308  / 001-001 з Європейським Союзом, координаторами  якого є університет м. Бат  (Велика Британія).

Сфера наукових інтересів

     Кандидат наук із соціальних  комунікацій,  доцент кафедри теорії і методики журналістської творчості факультету журналістики Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука (м. Рівне), експерт в сфері релігійних телемедіа, член Національної спілки журналістів України, секретар НСЖУ на ТРК «Сфера-ТВ» (м. Рівне), телерадіожурналіст, телерадіоведучий, режисер-документаліст, медіаменеджер. E-mail: smus_andriy@ukr.net.

Наукова діяльність

1.   Смусь А.Г. Поняття "релігійна журналістика" та висвітлення новин на християнську тематику у вітчизняних електронних ЗМІ / А. Смусь // Теле- та радіожурналістика. — Вип. 12. — Львів, 2013, с. 386 — 394.
2. Смусь А.Г. Зв'язки з громадськістю у сфері релігії. Визначення кола проблем на прикладі телевізійних ток-шоу / А.Г. Смусь // Інформаційне суспільство. — Вип. 18. — Київ, с. 37 — 41.
3. Смусь А.Г. Жанрова специфіка програмного наповнення православних телеканалів / А. Г.Смусь // Наукові записки Інституту журналістики. — Т. 53. — Київ, 2013, с. 91 — 94. 
4. Смусь А. Г. Аналіз програмного контенту православних телеканалів / А. Смусь // Діалог. Медіа студії. Збірник наукових праць. — Одеса. — Астропринт, 2014. — С. 154 — 161.
5. Smus  A. A notion of religious journalism actuality of treatment news on Christian topics in state electronic mass-media / A. Smus // Development of scientific thought  in the 21th century: problems and perspectives. Proceedings of the 2nd international scientific conference. April, 2013. — Riga, 2013, p. 73 — 77.
6. Смусь А. Передумови виникнення релігійного контенту в сучасному українському телепросторі / А. Смусь // Наукові записки Інституту журналістики. — Київ, Ужгород, 2014. — С. 228 — 231
7. Консультування школярів всеукраїнських ЗОШ, у рамках реалізації міжнародного проекту співпраці з інститутом Гете в Німеччині «Школи: партнери майбутнього» (PASCH), на базі студентської теле-радіо лабораторії МЕГУ. Мета -залучити школярів до обговорення болючих проблем їх однолітків та підготувати соціальну рекламу на обрану тематику.
8. International Conference on Future and identity of journalism – horizonts, prospects, challenges. Held on 21 November 2019; Poznan, Poland co-funder by Erasmus +. Journalist, media worker and professional ethicist. Definitions of coverage of the Presidential Campaign - 2019 in TV space of Ukraine.  Poznan Field Trip signed by the Dean of the Faculty of Political Science and Journalism at Adam Mickiewicz University, Poznan., - 2019.
9. Науковий керівник аспіранта Іваницької Маргарити Миколаївни. Наказ № 04/09А від 01.11.2019 року.
10. Співавтор наукової статті «Специфіка та технологія викладу інформації у випусках Телевізійної служби новин на каналі 1+1». Фахове видання МЕГУ - 2020.

народився 28 лютого 1955 року в селі Городець Володимирецького району на Рівненщині.

У 1977 році закінчив із відзнакою факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. У 1995-му навчався у Міжнародному центрі місцевої  журналістики «The International Center for Community Journalism» США за проектом «Independent Media Development in Ukaine» Інформаційного агентства США  (The United States Information Agency)та факультету  журналістики і масової комунікації Айовського університету (США). Проходив стажування у найбільшій газеті штату Айова «The Gazette» (м. Сіде Репідс), де опублікував статті про співпрацю агрофірми «Зоря» (Рівненсьий район Рівненської області) із компанією «Піонер» (США), аналітичні статті про Чорнобильску АЕС, альтернативну  енергетику в Україні. Виконував обов′язки власного кореспондента інформаційного агентства УКРІНФОРМ у США.

Публікував різножанрові матеріали в найстарішій у США українській газеті, органі  Українського Народного Союзу, що виходить із 1893 року (м. Нью-Джерсі) «Свобода» (Свобода. – 1995. – Ч. 66. – 4 квітня. – С. 1; Свобода. – 1996. –  Ч.109. – 8 червня.– С.4; Свобода . – 1997. – Ч. 85. – 6 травня. – С. 2). Також публікації В.С.Мазаного побачили світ і в інших американських виданнях – «Українські вісті» (США), «Життя і слово», «Новий шлях» (Канада). Брав інтерв′ю у 42 президента США Білла Клінтона (газета «Сім днів», ……1995 рік).

Працював із 1981 по 1985 роки власним кореспондентом всеукраїнської газети «Молодь Украї­ни» у Волинській, Тернопільській та Рівненській областях, опублікувавши близько двохсот новин, інтерв′ю, репортажів, статей про соціально-культурне життя західноукраїнського краю.

Із 1985 по 1991 рік працював власним кореспондентом інформаційного агентства ТАРС (Телеграфне агентство Радянського Союзу) , а із 1991-го по 2015-й – власним кореспондентом інформаційного агентство УКРІНФОРМ  у Рівненській області. За цей час на інформаційній стрічці цього агентства побачили світ майже 10 тисяч новин, інтерв′ю, коментарів, десятки фоторепортажів В.С.Мазаного https://www.ukrinform.ua/search,

 http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/.

Його журналістські тексти агентство публікувало, крім українською, англійською, іншими мовами.

Оперативно висвітлював робочі поїздки у Рівненській області всіх президентів України, голів Верховної Ради України, багатьох керівників уряду України.

Доцент кафедри теорії і практики журналістської творчості Міжнародного економіко-гуманітарного університету (МЕГУ) імені академіка Степана Дем’янчука.

Засновник Студентсько­го інформаційного агентства МЕГУ.

Автор методичних посіб­ників із новинної журналістики «Функції заголовка у новинах інформаційного агентства», «Посилання на джерело у новинах інформаційного агентства»,  «Кризова журналістика: методичні поради». У цих роботах продемонстровано методику збору, обробки та створення текстів, відображено практичний досвід автора як власного кореспондента світового засобу  масової інформації – інформаційного агентства УКРІНФОРМ, яке випускає інформаційні продукти українською, англійською, німецькою, французькою, іспанською, польскою, китайською, російською мовами.

Автор навчального посібника «Публіцистика» (2019 рік), у якому подано зразки текстів художньо-публіцистичних жанрів (зокрема, художньо-документальна повість «Із Капітолійського пагорба», нариси «Погляд фіалки», «Руки, які бачать»),  інформаційних жанрів – репортажі, інтерв′ю. Тут автор розповідає про свої зустрічі із конгресменами США, лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка, Героями України, аналізує доробки сучасних публіцистів і письменників, вказує на особливості роботи власного кореспондента, його принципи підготовки до проведення інтерв′ю, написання текстів, а також на прикладах успішних друкованих видань показує сучасний менеджмент досягнення високих тиражів та ефективної редакційної політики.

Засновник і керівник навчально-практичної лабораторії МЕГУ із висвітлення в ЗМІ тематики атомної енергетики, до роботи якої залучені директори Хмельницької АЕС М. С. Панащенко, Рівненської АЕС – П. Я. Павлишин, керівники прес-центрів, редактори газет і телерадіокомпаній цих атомних електростанцій.

Член Національної спілки письменників України, член На­ціональної спілки журналістів України. Заслужений журналіст України. Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, «Почесною відзнакою» Національної спілки письмен­ників України, найвищою відзнакою Національної спілки жур­налістів України «Золота медаль української журналістики».

Переможець журналіст­ського рейтингу Рівненської області у номінації «За внесок у журналістику» у 2017 року. Переможець рейтингу м. Рівне «Гордість міста» у номіна­ції «Кращий письменник» 2005 року.

Автор художніх повістей «Осіння жінка», «Погляд сльо­зи», «Тінь павука».

Повість «Тінь павука» була номінована у фіналі на здобут­тя Національної премії України імені Тараса Шевченка в га­лузі літератури у 2008 році. У 2016 році вона визнана «Кра­щою книгою Рівненщини» останнього десятиліття в прозовій номінації, перемагала в читацькому рейтингу Державної бібліотеки України для юнацтва.

Автор книг художньо-документальної прози «Спалах ядра» (два видання), «І мить у вічність проростає», «Танок бджоли», «Енергетичний велет Хмельниччини», «Корінь вогню», «Рів­ненщина працьовита», «Професія успіху», «Працею осяяна земля», «Хмельницька АЕС: гармонія із довкіллям», «Доля», «Дубно – зоря століть» (два видання), «Кров репортера», «З Капітолійського па­горба». Остання введена в експозицію Всесвітнього музею ім­міграції у Міннесотському університеті (США).

Співавтор шістнадцяти колективних збірників публіцисти­ки, що побачили світ у видавництвах «Радянський письмен­ник», «Каменяр», «Молодь», «Здоров’я» у 80-90-х роках мину­лого століття та у 2005 – 2019 роках.

Художні твори друкувалися у журналі Національної спілки письменників України «Дзвін» (колишній «Жовтень»), у «Лі­тературній Україні», «Українській літературній газеті».

Член редакційної колегії Української літературної газети.

 Лауреат рівненської міської літературної премії імені Уласа Самчука (за книгу «Кров репортера»),  Міжнародної літературно-мистецької премії імені письменника Авеніра Коломийця, Рівненської обласної літературної премії імені Світочів.

Дослідник і популяризатор публіцистики, загалом творчості класика української літератури Уласа Самчука, зокрема, ввів у практичні заняття з курсу «Інформаційні жанри» системний аналіз репортажів письменника, опублікованих у газеті «Свобода» (США) у 1939 – 1986 роках.

Вивчає публіцистичну спадщину відомого у 30-х роках минулого століття письменника, літературного критика, редактора Авеніра Коломийця, класика світової літератури Юзефа-Ігнація Крашевського, краєзнавця і письменника, редактора Тадеуша Єжи Стецького.

Автор соціально-культурних проектів «Городецький автограф», «Городець у вишиванці», засновник Поліського літературного музею, Алеї та парку письменників України у селі Городець Володи­мирецького району на Рівненщині. Ініціатор встановлення меморіальних дошок на честь Авеніра Коло­мийця, Галини Гордасевич, Юзефа -Ігнація Крашевського, ла­уреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка Степана Сапеляка та Олексія Дмитренка у селі Городець Во­лодимирецького району, Сергія Мельничука у селі Великий Житин Рівненської області, Григорію Дем′янчуку у місті Рівному. Почесний громадянин села Городець Володимирецького району Рівненської області.

Співорганізатор першої Асамблеї лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка, яка відбулася у Рівному у травні 2007 року у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем′янчука. 

Відповідальний редактор енци­клопедії «Уславлені постаті України» у Рівненській області.

Запровадив творчі зв’язки митців Львівщини та Рівненщини із літературно-меморіальним музеєм Лесі Українки у місті Су­рамі (Грузія).

Упорядник альманаху «Рівне літературне» (2018 рік), упорядник та редактор книги  першого видання українською мовою книги Тадеуша-Єжи Стецького «Місто Рівне. Сторінка історії Волині (2019 рік).

Вперше в Україні переклав з російської мови українською п’є­су Валентина Распутіна «Останній строк», яка йде на сцені Рівнен­ського академічного обласного музично-драматичного театру із 2008 року в постановці лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, народного артиста України Володимира Петріва, та була показана і одержала гран-прі на міжнародних театральних фестивалях, зокрема у Польщі та Білорусі.

Видав аудіодиск «Люблю» із записом у своєму виконанні пісень «Тихо падає цвіт» (слова Олександра Богачука, музи­ка Климента Домінчена), «Розплети свою чорну косу» (слова Олександра Богачука, музика Анатолія Горчинського), «Тро­янди на пероні» (слова Олександра Богачука, музика Анатолія Горчинського), «Кохана» (слова Ігоря Бараха, музика Ігоря Поклада), «Мамина світлиця» (слова Богдана Стельмаха, му­зика Ігоря Білозіра), «Забіліли сніги» (слова Бориса Олійника, музика Олександра Білаша), «Besame Mucho» (слова та музи­ка Консуело Веласкес Торрес).

Одружений. Дружина Євгенія працює вчителькою україн­ської мови та літератури у ЗОШ №9 м. Рівного. Виховали доньку Юлію і сина Миколу, які після здобуття середньої освіти в Україні і США, вищої – у Швеції, Швейцарії, Австрії та в Україні – живуть і працюють у Києві та за кордоном.

Біографію В.С. Мазаного вміщено в енциклопедії «Держав­ні нагороди України», у «Сучасній енциклопедії України», у Вікіпедії.

Народився 14.05.1967 року у м. Сімферополі, Крим. Постійно проживаю у місті Рівне.

У 1993 закінчив Рівненський державний педагогічний інститут, факультет української філології

У 1993 закінчив факультет «Менеджмент виробничого підприємства»

Додаткова освіта:

у 1994 році навчання у  Мас-медіа Центрі «Інтерньюз-Україна», навчальна програма «Телебачення і вибори»

у 1995 Мас-медіа Центр «Інтерньюз-Україна», навчальна програма «Основи телевізійного менеджменту»

у 1996 Мас-медіа Центр «Інтерньюз-Україна», навчальна програма «Організація роботи Служби Новин»

ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД:

1993-1997 Телекомпанія «10 канал», Формування програмної політики телеканалу, організація роботи студії; Організація роботи Служби новин, формування редакційної політики, розбудова структури. Підготовка та ведення випусків новин, прямих ефірів.

1997-1999 – Спеціальний кореспондент по Волинській, Рівненській та Житомирській областях Телевізійна Служба Новин , ТК «Студія 1+1», Рівне, Київ. Організація виробничого процесу, пошук тем для сюжетів, медіа-супровід

2000-2003 – Корпорація «Медіа-простір», ЗМІ, менеджмент, логістика, продажі, робота з клієнтами, підбір та навчання персоналу. Директор регіонального бюро інформаційного агентства «Медіа-простір».  Організація роботи бюро, робота зі споживачами інформаційних продуктів, медіа-супровід.

2006 – Інформаційно-рекламний тижневик «Нова Оселя», ЗМІ, реклама, менеджмент, логістика, продажі, робота з клієнтами, підбір та навчання персоналу, видавнича справа.

Головний редактор, видавець. Реєстрація видання, організація роботи редакції та рекламного відділу, додрукарська підготовка номерів, робота з друкарнею, експедиція, розповсюдження, робота з клієнтами, пошук джерел фінансування

2003-2006 – Інформаційно-аналітичне агентство «Контекст-медіа», Рівне, Луцьк, Тернопіль. ЗМІ, менеджмент, логістика, продажі, робота з клієнтами, підбір та навчання персоналу

Директор міжрегіонального Представництва ІАА «Контекст-медіа» (Рівненська, Волинська, Тернопільська області). Організація роботи представництва, робота зі споживачами інформаційних продуктів, медіа-супровід, кадрові питання.

2006 – Інформаційно-аналітичне агентство «Придніпров’я», Дніпропетровськ. ЗМІ, менеджмент, логістика, робота з клієнтами, продажі, підбір та навчання персоналу. Тренінг-директор. Сприяння у налагодженні фінансовогосподарської та виробничої сфери, навчання керівного складу ІАА.

2006 – РОГО «Рівненський медіа-клуб», Рівне. ЗМІ, громадські організації, тренінги. Виконавчий директор, співзасновник. Організація діяльності підрозділів, робота над проектами, медіа-супровід, кадрові питання.

2006-2007 – Інформаційно-аналітичне агентство «Регіонмедіа», Рівне, Київ Сфера: ЗМІ, менеджмент, логістика, робота з клієнтами, продажі, підбір та навчання персоналу.

2007-2010 – Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі, Київ Сфера: Державна служба (7 ранг, 3-тя категорія).

2011-д\ч – Голова Правління Всеукраїнської громадської організації «Український Центр Європейської Освіти», Київ. Створення мережі освітніх консультантів в регіонах України, налагодження зв’язків із європейськими університетами партнерами. Постійний рекрутинг освітніх консультантів, налагоджено партнерські стосунки з ВНЗ Польщі та партнерами у сфері освітнього консалтингу.

2018-д\ч ТОВ «Телерадіокомпанія «РИТМ», Генеральний директор.  Загальне керівництво ТРК, функції головного редактора.

Автор та ведучий телепрограм, ведучий прямих ефірів на регіональному телебаченні, інтерв'юєр, маю публікації у пресі, автор репортажів для телеканалів СТБ, ІНТЕР, 1+1 (до 1999 року), сценарист проекту «Столичные тайны» (2007-2012 рр) (Продюсерський Центр «Закрита Зона»).

Член Національної спілки журналістів України з 1997 року;

Експерт у сфері мас-медіа, реклами, політичних та комунікативних технологій.

 Вільно володію українською та російською мовами, розумію польську, болгарську.

Досвідчений користувач Word, Excel, Internet, social networks.

Засновник «Рівненського телевізійного земляцтва» та Фундації «Український серіал».